18 квітня на факультеті ветеринарної медицини відбулася загальна виховна година для студентів 2 СПб курсу, присвячена 80-й роковині великого терору, масових репресій 1937–1938 рр. в Україні. Захід організований куратором 2 групи 2 СПб курсу, доцентом Соловйовою Людмилою Миколаївною, разом зі студентами групи.

Нелегкими є спогади про той час та ті страшні події, коли сталінські ставленики в Україні стали провідниками політики масового терору, що розгорнувся у 30-х роках ХХ ст. Політичне керівництво держави розпорядилося ліквідувати кращі національні кадри технічної й наукової інтелігенції. Брутальні розправи з тими, кого вважали противниками радянської влади, не припинялися впродовж 20-х років ХХ ст. Справи розглядалися без прокурора й адвоката. Слідство велося із застосуванням до арештованих жорстоких тортур. Радянські концентраційні табори та в’язниці були переповнені політичними в’язнями. Тисячі людей гинули на будівництві рудників, шахт, залізниць і заводів у Сибіру, на Уралі та просторах Крайньої Півночі. Жах охопив усе радянське суспільство.

Розгорнуті в 30-ті роки в Україні масові репресії охопили всі категорії населення: представників партійного й державного апарату, військових, науковців, робітників, селянство. Сталінське керівництво безжально віддавало на розправу НКВС не лише сотні тисяч незгодних з його політикою безпартійних, не лише всіх тих представників партійно-державного апарату, які могли скласти йому опозицію.

У роки великого терору жорстоких репресій зазнала значна кількість духовенства, багато храмів було зруйновано або передано під господарські будівлі. Атеїзм став явищем політичної благонадійності. Наприкінці 30-х років ХХ ст. Радянський Союз повністю перетворився на тоталітарно-диктаторську державу. Жертвами сталінської сваволі в Україні стали мільйони людей. Звичайно, більшість із них не була представниками партійного чи державного апарату. Арешт ставав трагедією не лише для них самих. Їхні близькі та рідні потрапляли до категорії людей, яка в офіційних документах мала назву «члени сімей ворогів народу». Частину з них також репресували, а решта поневірялася, не знаходячи житла й роботи, не маючи можливості здобути освіту.

Ми повинні знати багатостраждальну історію нашого українського народу і пам’ятати, що сьогодні є можливість навчатися, розвиватися, здійснювати мрії, для того, щоб наша Україна розбудовувалася та ставала сильнішою і могутнішою.

Соловйова Л.М., доцент кафедри паразитології та фармакології