«Я знав, що університет співпрацює з іноземними організаціями, пропонуючи відвідини інших країн у процесі навчальних програм. Тому під час вибору альма-матер я враховував і таку можливість, адже це гарна нагода світ побачити, себе показати, змінити на краще свої погляди, а в майбутньому – і нашу країну», – ось так розпочав свою сповідь студент 4«с» курсу ФВМ Євген Трістан.

Авжеж, що може бути кращим поїздки до Франції на стажування? Адже подорож до іншої країни для студента є чимось новим і незвичним, а найголовніше – дуже важливою подією в житті. Для молоді з амбіціями, стажування – прекрасний стартовий майданчик. Після закінчення ВНЗ такі хлопці мають непоганий життєвий досвід, вони стають більш самостійними й цілеспрямованими, легше адаптуються до нового середовища.

 

Продовжуючи свою історію, Євген зізнається: «Про подорож до Франції мріяв з дитинства. Галлія – історична назва країни – завжди вабила мене королівськими замками, багатою історією і культурою, мальовничими пейзажами, затишними провінційними містечками. Чи це не магніт для таких, як я, охочих отримати незабутні враження? Тому, наполегливо вчив французьку в школі, університеті, дивився передачі, фільми про цю країну. Одним словом – я наполегливо йшов до своєї мети. Моя мрія про Галльський край почала матеріалізуватися з початком у нашому виші відбору студентів для практики за кордоном. Основні вимоги для претендентів: знання мови і готовність працювати. І те, й інше у мене було. У моєму житті з’явився француз – Metre de Stage, в перекладі «людина, яка надає досвід». Уявіть собі, це не просто гучне звання, так звучить назва офіційно зареєстрованої посади! Пакет документів, необхідних для виїзду за кордон, я оформив, університет допоміг відкрити візу і вирушив я в автоподорож Європою. З вікна автобуса мав нагоду побачити ще й Польщу та Німеччину. Перетнувши французький кордон, 1 серпня 2016 року, «включив в голові» мову остаточно.

 

Регіон Овернь-Рона-Альпи, департамент Пюї-де-Дом, місто Клермон-Ферран, комуна Конда-ан-Комбрай, село Лез Юар – так звучить офіційна адреса місцини на півдні країни, куди я приїхав.  Французьке село («village») суттєво відрізняється від нашого. Подібний принцип побудови поселення ми часто бачимо в голлівудських фільмах, де американські ранчо віддалені одне від одного, хоч і належать до одного територіального об’єднання. Піренейські вершини, що на кордоні з Іспанією, затримують холод, на сході – Атлантичний океан, тому зима тут дещо м’якша, ніж в Україні, а літо, як і наше – жарке. Жив і працював я з дуже цікавими і порядними людьми з надзвичайно позитивним мисленням – родиною Garde. Роланд Ґард – фермер середньої руки, має землю, займається тваринництвом. Його дружина – Анна-Марія. Вони мають трьох дітей, шістьох онуків, з ними проживає й дідусь Жожо.

 

Ферма заснована ще в 1864 році, з початком появи корів породи Шароле, яких вирощують для отримання смачного дієтичного м’яса з великим умістом білка. Всього на фермі 300 голів худоби, тож для мене, майбутнього лікаря ветеринарної медицини, робота знаходилася завжди. Нудьгувати, звісно ж, не доводилося, адже метою практики у фермера було набуття досвіду. Працював із сином господаря – Матьє та його помічником Клеманом, 5 днів на тиждень, із 7-ї до 19-ї години, з обідніми перервами. Вранці робота розпочиналася з роздавання корму тваринам, перегонки стада на нові поля, розвезення комбікорму і води на пасовища. Після обіду розпочиналася більш різноманітніша робота. У період жнив та сінокосу завантажував зерно, перевозив і розвантажував його в діжки, косив, складав і перевозив сіно. Вся робота механізована, що значно полегшує і пришвидшує працю, від якої я отримував насолоду. На фермі з десяток різних машин, 5 тракторів. Оволодів навиками благоустрою ферми для поліпшення етологічних умов утримання стада, навчився водити трактор, працював на екскаваторі й тягачах. Коли хотів про щось дізнатися більше, запитував у Матьє: qu’est-ce? (що це таке?). Той про все детально розповідав. Коли людина пояснює вичерпно, можна все зрозуміти, крім того, спеціальна термінологія зрозуміла будь-якою мовою.

 

Родина Гард дуже любить активний відпочинок. У вихідні та святкові дні ми подорожували: відвідували замки, фортеці, забиралися високо в гори. Тож чимало колоритних краєвидів я побачив. Пам’ятним залишиться вигляд ландшафту гірського масиву, створеного мільйони років тому – згаслі вулкани, озера, оточені лісами й луками, лікувальні термальні джерела. Дух перехоплює від тієї краси. У моєму розпорядженні був легковий автомобіль, тож я міг сам поїхати на не дуже далеку відстань, щоб більш детально ознайомитися з регіоном».

 

Ділиться Євген і враженнями від місцевої кухні, страви якої встиг покуштувати впродовж 60 днів стажування. Каже, що дуже смачно і ситно.

 

На завершення розмови, неочікуваною, і такою дорослою, стала відповідь на запитання, чи хотів би Євген залишитися у Франції: «Їхній досвід необхідно враховувати, але для своєї користі. Якщо до солоної води додати воду солодку, що буде, як Ви думаєте?», –запитує і сам же відповідає: «Нічого не буде. Так само і з нами. Ми загубимося на їхньому фоні. Європу потрібно будувати в нас. Якщо всі поїдуть туди, де краще, нічого не зміниться в Україні. Якщо будуть запитання, звертайтесь, оскільки так відразу все й не згадаю …».

 

Дякуємо, Євгене, за цікаву розповідь і життєву позицію!