Щовесни, коли тануть сніги

І на рясті засяє веселка,

повні сил і живої снаги

ми вшановуєм пам’ять Шевченка.

Кожна нація має свого національного Пророка. Серед тих щасливих, вибраних народів є і ми, українці. Поляки мають Міцкевича, німці – Гете, англійці – Шекспіра, італійці – Данте, а ми пишаємося Тарасом Григоровичем Шевченком.

Цю геніальну людину Бог послав Україні і її народу. Національний Пророк, апостол правди і свободи, провидець – так називають його українці. Важко визначити, коли Тарас Шевченко був потрібніший рідному народу: чи в ті далекі жахливі часи, коли він був поневолений, чи в наш час, коли Україна відроджується духовно.

... Борітеся – поборете,

Вам бог помагає!

За вас правда, за вас слава

І воля святая!

Саме ці рядки поета, з відомої на увесь світ поеми «Кавказ», стали для українців закликом до єднання в боротьбі проти соціального зла на Майдані Незалежності. Сьогодні, як ніколи, полум’яне слово Т.Г. Шевченка нам дуже потрібне. Необхідні, як ковток свіжого повітря його внутрішня сила, правдивість, ідеали добра, політичні переконання і величезне прагнення свободи та любові до Людини.

З метою гідного вшанування пам’яті Великого Кобзаря і популяризації його літературної та мистецької спадщини на агробіотехнологічному факультеті Білоцерківського НАУ була організована книжкова виставка-персоналія «Пророк єднання і свободи». Студенти мали нагоду поринути в непростий, але такий захоплюючий духовний світ народного поета, митця, якого доля обдарувала багатьма талантами. Також бібліотечними фахівцями був проведений бібліографічний огляд літератури, яка експонувалася на виставці. Особливу зацікавленість у  присутніх, а саме, студентів із далекої африканської країни – Камерун, викликали книги про цікаві факти з життя та творчості письменника. Вони навіть виявили бажання ознайомитися з біографією Т.Г. Шевченка та тематикою його творів більш детально.

З того часу, як перестало битися мужнє серце поета-патріота, минає вже 205 років, але світлий образ Великого Кобзаря безсмертний, як і сам його народ. Тож нехай в кожній українській оселі на чільному місці лежить «Кобзар», щоб слово його не забуте і нині, вічно ходило по Україні.

Бєлєнька Т.П., заввідділом наукової бібліотеки