Творчу особистість доктора ветеринарних наук, професора Василя Петровича Лясоти культурна громадськість знає вже давно. Це цікавий поет, телережисер, автор-виконавець власних поетичних творів та творів українських авторів.

Він бажаний гість у студентських та учнівських колективах, бібліотеках, клубах тощо. Його палке слово патріота й громадянина збуджує серця, бентежить душі. Василь Лясота пише вірші патріотичного й громадянського штибу, а також творить інтимну лірику. А ще пише про село, рідний край, долю батьків і про те, що хвилює серце.

Слово В. Лясоти образне й лаконічне, близьке простому читачеві й гурману з вишуканим поетичним смаком. Очевидно, що автор постійно працює над словом, над удосконаленням версифікації, шукає себе в поезії, не стоїть на місті, оскільки шанує рідну мову понад усе.

Є в поета й метафора високого звучання, є й прості слова, що передають страждання, болі, й радості. В його слові немає байдужості, а є любов, переживання, є найголовніше – душа. А вона в автора «Журавлиної веснянки» завжди молода, життєрадісна, бо закохана в життя, рідну землю.

Мова – це слово і гідне й високе.

Мовою рідною завше горджусь.

Мова – Десна, Черемоша потоки.

Мова – Славутич і Київська Русь!

Володимир Дідківський, член Національної спілки письменників України