Ще один страшний лютий минає… Ще один рік, який український народ прожив з одним-єдиним бажанням на всіх… Ще одна сторінка нашої історії, яка не завершиться довгоочікуваними рядками…

Напередодні 24 лютого ректор Білоцерківського НАУ О.А. Шуст розповіла про те, чим жила університетська родина упродовж цього часу, у чому кожен член колективу черпає сили, щоб рухатися далі, та які плани вдається реалізовувати у непростих умовах сьогодення.

Олено Анатоліївно, згадуючи те 24 лютого, яке кожен зустрів не з ранкової кави, а з вибухів, які перші спогади спадають на думку?

Початок 24 лютого 2022-го ми не зітремо з пам’яті ніколи… Я, як людина-стратег, завжди заздалегідь планую кожен день – зустрічі, наради, онлайн та офлайн комунікації. Того ж ранку всі плани рухнули вщент і пішов повний супротив свідомості реальності, адже я не могла усвідомити, що відбувається наразі! І одразу думки - про мою велику родину: як мої близькі, друзі, колеги, студенти, співробітники університету? Де вони зараз? Чи в безпеці? Як тримаються? 

Ви згадали про колектив, який очолюєте! А які настрої панували серед Ваших колег у перші дні повномасштабного вторгнення?

Колективу Білоцерківського НАУ завжди притаманні згуртованість та єдність! Саме завдяки цим якостям вдалося вистояти у перші дні повномасштабного вторгнення. Я усвідомлюю, що звичайні людські емоції, такі, як тривога та страх, переживав кожен, але зібраність та усвідомлення того, що ми маємо діяти, переважили. Кожен член колективу трансформував своє стратегічне мислення з наукового та освітнього вектору у посилення опору та допомоги, і спільно ми вирішували як краще використати наявні ресурси!

З новинних джерел можна дізнатися про допомогу та ініціативи, які Ви втілюєте разом з колективом, починаючи з перших днів ворожого протистояння! Наразі чи вдається продовжувати волонтерську діяльність? Чи не ослабла внутрішня віра, яка допомагає рухатися вперед?

У жодному разі віра не ослабла, а навпаки – посилилася у тисячу разів! 

Якщо у перші дні війни емоції могли затьмарювати реальність, то нині ми чітко крокуємо до цілей. Сьогодні ми не просто продовжуємо волонтерську діяльність, ми плануємо та реалізуємо проєкти, які працюють нині та будуть дотичними вже й до відновлення країни!

Нещодавно, у співпраці з Міністерством у справах ветеранів України, на базі соціально-гуманітарного факультету Білоцерківського НАУ було відкрито Центр ветеранського розвитку. Він покликаний сформувати для ветеранів важливий ресурс для подальшого професійного та особистого розвитку. Також здійснюватимуться психологічні консультації для військових і їх родин для подолання стресових ситуацій та адаптації до цивільного життя.

Продовжуємо допомагати бійцям 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців, 23-му окремому стрілецькому батальйону та іншим військовим підрозділам. Завдяки спільним зусиллям нам вдалося придбати автівку для бійців 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців. 

Також університетська родина ініціювала збір гуманітарної допомоги для колег-освітян Херсонщини.

Завдяки укладеним меморандумам, зокрема з Благодійним Фондом Андрія Сіромахи та з Білоцерківським військовим госпіталем ми отримали можливість допомагати нашим захисникам й у сфері ментальної реабілітації! Керівництво, викладачі, співробітники й студентство є донорами крові. 

Не полишаємо залучати й творчий ресурс задля підтримки морального духу наших воїнів – вокальний ансамбль «Паляниця» бере участь у концертах і творчих заходах в різних куточках країни, щоб дарувати красу української пісні нашим захисникам!

Студенти Білоцерківського НАУ також активно долучаються до різних проєктів, ініціюють власні заходи задля допомоги нашим захисникам і захисницям! Які наразі панують настрої серед молоді? 

Іноді саме у студентів ми можемо повчитися тому, як шукати у нашому сьогоденні хоч трішки прекрасного! 

Молодь впевнено, потужно, активно і креативно працює над різними проєктами, заходами та флешмобами, які мають на меті підтримати наших військових і привернути увагу міжнародних організацій до подій в Україні.

Я безмежно рада, що завдяки вагомій роботі усього колективу ми змогли повернути наших студентів у офлайн формат навчання! І наразі спостерігаємо підвищений рівень інтересу до навчання, бажання розвиватися та втілювати свої ідеї в реальність. 

Неймовірний відгук мають заходи у рамках патріотичного виховання, адже студенти не лише повноцінного долучаються до них, але й прагнуть ініціювати власні заходи!

Звичайно, керівництво на всі сто відсотків підтримує молодь! 

Олено Анатоліївно, якими кроками, на Вашу думку, ми можемо наблизити перемогу?

Не зупиняючись ні на мить, ми боронимо наш освітній фронт. Пліч-о-пліч ми приймаємо виклики і разом формуємо шляхи їх вирішення. Освітяни з перших днів війни згуртувалися задля єдиної мети! Цією метою ми живемо й донині – формувати потужний базис кваліфікованих фахівців, які будуть причетні до розбудови країни! 

Разом, великою університетською родиною, продовжуємо підтримувати один одного та працювати на повну силу із вдячністю нашим захисникам і з пам`яттю про полеглих Героїв!

             Наш кор.