Шановні ветерани! Дорогі друзі та колеги!

Щиро вітаю вас із Днем пам’яті та примирення і Днем Перемоги!

Ці знакові для нашої нації дні утверджують силу і мужність, стійкість духу й спритність вчинку, щирість прагнень й відданість обов’язку. Відлуння війни з кожним роком стає все тихішим, нас покидають ветерани, свідки тих страшних подій. Та не стихає біль втрат і ще яскравіше горить вогонь віри та глибокої вдячності.

У ці роковини наші душі та серця полонить гордість і скорбота водночас, адже ціна перемоги була аж надто високою для мільйонів нерозквітлих молодостей та нездійснених мрій. Ми досі у великому боргу перед усіма полеглими, скаліченими фізично й морально, загубленими по світу й втраченими в боях. І нині точно знаємо, що життя – безцінне, а Батьківщина – найдорожча. Перед нами, поколінням нащадків, стоїть вірний обов’язок зберегти в собі людську порядність і милосердя, у справах – чесність і добросовісність, у родинах – затишок і любов, у країні – мир, благополуччя й спокій.

На превеликий жаль, через більш ніж 70 років війна знову постукала у наші двері. В запеклий бій із ворогом на Схід пішли кращі герої, чиїсь батьки, матері, діти, студенти. Поряд із фотокартками героїв тієї війни, дедалі більше з’являється свідчень про подвиги наших колег-захисників, які у вкрай тривожний час, коли  небо над уже незалежною державою потьмарилось під ворожими кулями, на передовій захищають неню-Україну. З війною, про яку ми дізнавались зі сторінок історії і розповідей старшого покоління, сучасники зіткнулись в обличчя. Змінились загарбники, змінились межі, стратегії і тактики, та не змінилась ідея – свободи і незалежності вільній Україні. Нам понад усе потрібен мир і спокій, стабільність і добробут. Історія й дідівський подвиг нас навчили, що сила – у єдності, а спільна перемога – у внеску кожного. І саме зараз час єднатись, аби вкотре довести світові свою нескореність. Ми повинні народити і виховати здорову й дієву націю, якій не бракуватиме сил і снаги робити великі вчинки, але вже не на полях бою, а у перспективних сферах сучасної цивілізації.

Доземний уклін усім, хто пережив жахи війни, роки окупації та пекло концтаборів. Вдячність тим, хто піднімав країну з руїн і відроджував її зі згарища великої трагедії. Нехай яскраве світло здобутої Перемоги осяє наше сьогодення і благословить на щасливе майбутнє.

Хай злагода і мир панують на українській землі! 

Вічна пам’ять загиблим, низький уклін живим!

З повагою, ректор А.С. Даниленко