Студенти ФВМ про винахід в історії людства, який не додав нам радості, але закрутив колесо прогресу

У переддень Всесвітнього Дня стандартів, що святкується 14 жовтня, студенти 4 курсу ФВМ, які вивчають дисципліну «Ветсанекспертиза з основами технології та стандартизації продуктів тваринництва» підготували цікаву неординарну презентацію про історію винаходу, який став потужним рушієм розвитку стандартизації у світі.

Ось що повідали нам студенти 4 групи 4«б» курсу факультету ветеринарної медицини Ольга Дмитренко та Максим Пасько:

«Цей винахід не можна зважити, виміряти рулеткою або просвітити рентгенівськими променями, його не можна не лише взяти в руки, але й побачити, хоча результати його застосування оточують нас повсюди. Втім, досить загадок, мова піде про стандартизацію.

У кінці 18 століття в світі, з технічної точки зору, не було двох однакових виробів. Дерев’яна ложка, вирізана одним умільцем, відрізнялася не тільки від аналогічних виробів інших майстрів, а й від тих ложок, які зробив сам умілець. Так само діжка, яку щойно змайстрував Бонда, була не схожа на ту, яку він продав позавчора. Столи, скрипки, шахові фігури, вози, прядки – все було індивідуальним і самобутнім, але на шляху прогресу ця різноманітність стала непереборною перешкодою. Всі вироби, від початку до кінця, умілець творив сам, керуючись власними знаннями, навичками і секретами, а майстрів, ясна річ, завжди було не так вже й багато. Ні збільшити обсяг виробництва, ні знизити ціну, не представлялося можливим. Саме з цими проблемами зіткнувся уряд молодих Сполучених Штатів Америки, перед яким постала необхідність оновити арсенал армії. Здавалося б, замовлення на 10 тисяч мушкетів дуже вигідне, але це не викликало очікуваного ажіотажу серед виробників зброї. Як і все інше, кожен мушкет – від багнета і до приклада, збирався одним майстром, і навіть усі нечисленні зброярі в країні не змогли б навіть разом вкластися в необхідний термін – два роки.

І все ж, контракт був підписаний! За виконання замовлення взялася людина, яка до цього не змайструвала навіть іграшкового пугача. Його звали Елі Уїтні. У нього не було власного заводу, фабрики чи, хоча б, майстерні. Зате він мав дещо більш важливе – світлу голову, і розумінням того, як підступитися до поставленого завдання, а уряд не мав вибору – ніхто інший за виконання замовлення не взявся. Уїтні зрозумів, що раз у нього немає умільців, здатних виготовити мушкет, потрібно зробити так, щоб навіть малокваліфікований слюсар освоїв виробництво однієї-єдиної деталі, наприклад, ствола, але цей ствол ні на міліметр не повинен відрізнятися від іншого. І таких, абсолютно однакових стволів – рівно 10 тисяч, а ще 10 тисяч курків, 10 тисяч прикладів, одним словом, по 10 тисяч кожної деталі, з якої складається мушкет. Ось тільки залишилося придумати, як досягти повної ідентичності деталі. Уїтні вирішив і цю головоломку. Для кожної деталі було зроблено лекала, що відіграють ту ж роль, що й викрійка для костюма. Тепер, за єдиним лекалом, кілька робітників виробляли деталі, і неважливо, що, крім цієї деталі, вони більше нічого робити не вміли, головне, що всі гачки однакові, кожен підійде до будь-якого мушкету.

Це сьогодні такий метод організації виробництва здається природним, а тоді це було абсолютно новаторською пропозицією. Так, до речі, було знайдено рішення ще однієї такої серйозної проблеми як ремонту. Раніше, для створеного кустарного виробу навіть поняття «запасна частина» просто не існувало, все виготовлялося в єдиному екземплярі. За будь-якої поломки мушкет доводилося нести назад зброяреві. Тепер досить було просто замінити зламану деталь на нову, із запасу. Ті, хто вважав Елі Уїтні вискочкою і авантюристом, були осоромлені. Уряд же настільки оцінив його заслуги, що відразу ж видав винахіднику наступне замовлення – на цей раз потрібно було виготовити не 10, а 15 тисяч екземплярів зброї, за ті ж 2 роки.

Винахід відіграв видатну роль в історії людства, і хоча радості нашому світу це не додало, але колесо станка, а разом з ним і колесо прогресу, закрутилося ще швидше ....

Сьогодні, більш ніж за два століття, вже складно уявити собі світ без станків і машин, що виробляють деталі, які відрізняються одна від одної. Це і є стандартизація – процес встановлення і застосування стандартів, під якими розуміють «зразок, еталон, модель, що приймаються за вихідні для зіставлення з ними інших подібних об’єктів».

Стандарти – це початкова точка в нашому спільному прагненні до кращого, вони не статичні, вони переглядаються, відзиваються або підтверджуються кожні 5 років. Жодне суспільство не може існувати без технічного законо­давства та нормативних документів, що регламентують правила, процеси, методи виготовлення та контролю продукції, а також гарантують безпеку життя, здоров’я і майна людей та довкілля. Стандартизація якраз і є тією діяльністю, яка виконує ці функції. Ви так і не зрозумієте, як можна зробити краще, якщо у вас немає стандарту. Адже не можна раніше пострілу почати старт. Тому, хай живе стандартизація!

Ну, а колекціонери продовжують ставати в чергу за шедеврами, зробленими в єдиному екземплярі».