ТРАГІЧНІ ДАТИ В ІСТОРІЇ ІНСТИТУТУ

Пам’ятний Знак університету

Колектив нашого університету безпосередньо брав участь у ІІ Світовій війні. У перші дні війни понад 1200 викладачів, студентів і співробітників одягли військову форму і стали на захист Батьківщини. За спогадами секретаря комсомольської організації вузу 1941 року, у післявоєнні роки – доцента кафедри організації сільгоспвиробництва П.В. Алюшина, одна з груп викладачів і студентів у складі 82 чоловік прийняла перший бій у районі Кременчука, після якого в живих залишилось 11 чоловік. У 1977 році делегація вузу разом з учасником цього бою  П.В. Алюшиним відвідала це святе для нас місце. Земля з цього місця, полита кров’ю героїв, знаходиться біля підніжжя Пам’ятного знака загиблим в роки війни студентам, викладачам і співробітникам, а також у гільзі від артилерійського снаряда в музеї університету.

Саме через втрату документів дуже важко було встановити особи тих, хто загинув на фронтах війни. Але частково вдалося це зробити, і фото загиблих є на спеціальному стенді в музеї університету. Назвемо їх поіменно: М.М. Бамбура, помічник директора по учбовій частині; О.Л.Злочевський, ординатор каф. терапії; А.В.Кияшко, доцент каф. фізики; С.П.Охрончук, ординатор каф. хірургії; В.М.Розенбліт, викладач каф. марксизму-ленінізму; О.В. Похалович, помічник військового керівника; П.О. Царенко, асистент каф. анатомії. Студенти агрофаку: А.Г. Наконечний, П.Л. Вернигора, З.Л. Бродський, К.Ф. Котляр, П.Є. Кореневич, Б.А. Ляско, А.В. Макса, С.З. Плотніков, П.М. Залозний, Д.Н. Шмулевич. Студенти ветфаку: В.П. Глущенко, П.К. Довгань, Н.Г. Довгань, Р.І. Клігерман, А.Р. Косар, В.М. Лісовенко, В.Ф. Малихін, В.М. Мельничук, Н.С. Новіцький, І.А. Сікачина, Я.І. Турчанко. Студенти зоофаку: Г.К. Алферов, І.Ф. Волошин, П.З. Вагущенко, О.Г. Голубець, П.П. Голяк, М.А. Куплінський., А.Х. Мама тюк, І.І. Ноский, В.М. Пересипкін, Я.С. Павловський, В.П. Потіха, Х.С. Татленко, Є.В. Чоба.

За мужність і героїзм, виявлені у боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками, багато випускників, викладачів, студентів і співробітників були нагороджені орденами і медалями. Ці люди заслуговують особливої шани. Адже у страшний час випробувань вони обороняли не якісь ідеологічні догми, як це зараз намагається довести дехто з новоявлених або перелицьованих істориків, а захищали свій народ, Вітчизну, волю. І якщо певні ідейні переконання допомагали їм, не шкодуючи власного життя, вистояти в пекельній боротьбі з ворогом, то такі переконання, якщо навіть з позицій сьогоднішнього дня вони в чомусь вважаються помилковими, варті тільки поваги, а не осуду. Справжньою гордістю вузу стали п’ять Героїв Радянського Союзу: Наконечний Анатолій Гаврилович, гвардії майор (випускник агрономічного факультету 1937 р.), Вернигора Петро Леонтійович, лейтенант (студент агрономічного факультету 1938-1939 рр.), Дорофєєв Олександр Петрович, генерал (керівник військової підготовки студентів БЦСГІ 1936-1940 рр.), Кривець  Олександр Єлисейович капітан (випускник агрономічного факультету 1940 р.), Івкін Іван Михайлович, полковник (працював викладачем військової кафедри Білоцерківського СГІ 1960-1961рр.).

Колектив університету завжди пам’ятає і свято шанує своїх вихованців і співробітників, що полягли в боях за Батьківщину. Ще у 1975 році за ініціативою керівництва вузу було прийнято рішення про спорудження Пам’ятного знака тим, хто не повернувся з фронту. Кошти на цю благородну справу зібрали викладачі та співробітники, заробили студенти у будівельних загонах, у господарствах району та області. 9 травня 1977 року відбулось урочисте відкриття Пам’ятного знака. Автори пам’ятника: скульптори – Гаєцький В.С., Лежен Б.А. та архітектор – Стукалов О.К. На мітингу виступив Герой Радянського Союзу О.Є. Кривець, ветерани Великої Вітчизняної війни, почесні гості, представники студентської молоді. Площа перед Пам’ятним знаком стала місцем проведення урочистих заходів. Тут відбувалися проводи студентських будівельних загонів, до складу яких зараховувались наші Герої, давалися старти автомотоестафетам по місцях бойової слави Білоцерківщини, традиційно щорічно у відповідні дні відбувається покладання квітів.

Зниклі у полум’ї війни

У 1941 році на фронт пішли 805 студентів  та 155 співробітників, залишилось в живих менша  половина.
В музеї університету збереглись світлини 50 загиблих.

 Але сьогодні повернуті із забуття ще 10 прізвищ які можна додати до пантеону загиблих…

Бамбура Максим Мойсейович (1908-19.ІХ.1941) – асистент кафедри селекції та одночасно директор БЦСГІ 1939-1940 рр. Був призваний до 424-го Батальйону аеродромного забезпечення у с. Городище, який був підпорядкований 33-му швидкісно-бомбардувальному полку 19-ї Авіаційній дивізії у Гайку. Майор. Загинув у оточенні 19.ІХ.1941 р. під м. Пирятин Полтавської обл. Під час його керівництва були прийняті до експлуатації Центральний учбовий корпус, «Старі ветеринарні клініки», налагоджене опалення «Професорського будинку», створена перша капела бандуристів.

Грєйліх Євграф Оскарович(12.02.1859-8.10.1943) – професор, завідуючий кафедрою фармакології (1.08.1934-1941). Помер від голоду під час окупації у м. Біла Церква. Самотужки виховував онуку – Лаврову Є. В., випускницю ветеринарного факультету БЦСГІ 1940 р. Був секретарем фармакологічної секції  Московського Міжнародного медичного конгресу. Голова Товариства Сприяння фізичного розвитку. Член Паризького Міжнародного антропологічного товариства. Написав 19 наукових праць.

Гаазе Олександр Федорович (17.08.1881–грудень 1941) – доцент, викладач фізики з 1937 року та завідуючий кафедри фізики БЦСГІ 1938-1941 рр. 1922-1923 – співробітник Американського благодійного фонду «АРА». До 1927 – викладач фізики та математики у школах Петришуле (Головній Німецькій школі), Аненшуле, Катериншуле, гімназія Відемана. 1927-1937 – викладач фізики у Ленінградській військово-ветеринарній школі. Помер від голоду під час блокади міста на Неві. За іронією долі, невдовзі прийшов наказ про його вислання, як “етнічного німця”.

Кияшко Олександр Васильович (26.11.1894–грудень 1941) – доцент, З 15.12.1939 по червень 1941 виконуючий обов’язки завідуючого кафедри фізики та вищої математики БЦСГІ. Завідуючий сектором Кліматології Київської гідрометеослужби (1923-1930). Військовий інженер 3-го рангу. Зник безвісті у грудні 1941 р. Створив рентген-лабораторію по вивченню електрошвів, організував на 6-ти заводах курси по підвищенню кваліфікації електро-зварювальників. У БЦСГІ займався вивченням грозової діяльності у атмосфері та планував зайнятися вивченням впливу рентгенівських променів у ветеринарії та інших галузях сільського господарства.

Царенко Павло Оверкович – (12.01.1904-9.03.1942) – асистент кафедри анатомії. Військовий ветеринарний лікар 3-го рангу 823-го артилерійського полку. 25.09.1941 в районі м. Березань потрапив у полон. 9.03.1942 – загинув у полоні.

Охрончук Семен Павлович – (1915–8.09.1942) - ординатор кафедри хірургії БЦСГІ. Випускник ветеринарного факультету БЦСГІ 1937 р.  1938-1941 – асистент кафедри анатомії у ветеринарній клініці БЦСГІ. Лікар 82-го зенітно-артилерійського дивізіону. Загинув у Сталінграді, район Стара Ольшанка.

Похалович Олексій Васильович (1909–26.06.1941) – помічник військового керівника БЦСГІ, лейтенант, командир роти 61 стрілецького полку, 46 стрілецької дивізії. Загинув на полі бою (місце невідомо).

Розенбліт В. М. – лектор  БЦСГІ з 1935 по 1941 рр. Викладав філософію та політекономію на кафедрі соціально-гуманітарних наук. В роки війни пропав безвісті.

Максай Олександр Васильович (1917-08.1941) – випускник агрономічного факультету БЦСГІ  1940 р. Останню звістку дружина - Мєручіт Г. П. отримала 25 червня 1941 року. У серпні 1941 року  рядовий Максай О. В. зник безвісті.

Луб’яний Назар Матвійович (1912–1941) – випускник зоотехнічного факультету 1938 р., працював зоотехніком в Читинському конезаводі з 1938 по 1941 рр. В роки війни служив в артилерії протитанкових гармат. Загинув на початку війни у 1941 р. від прямого влучення снаряду на Смоленщині.

Стаття надрукована газета «Університет» №4 (2013) квітень 2019 р. с.4

Мартиненко О.В., краєзнавець, випускник

Поліщук О.В., старший лаборант музею

Жінки-фундатори в житті університету

Толстова-Парійська Надія Георгіївна – доктор ветеринарних наук, професор, завідувач кафедри патологічної анатомії 1939–1953 рр., перша жінка ветлікар-депутат Верховної Ради СРСР (1947 р.), заслужений діяч наук УРСР.

Бузинна Віра Михайлівна – перший директор бібліотеки БЦСГІ – 1920–1938 рр. Людина високої культури, збагачувала книжковий фонд бібліотеки цінними виданнями, виховувала професійні кадри. Фонд бібліотеки збільшився до 70 тис. книг; штат складався із 6 чоловік.

Тульчинська Віра Петрівна – доктор ветеринарних наук, професор, член-кореспондент АН УРСР. Завідувач кафедри мікробіології і зоології 1945–1947 рр. Заслужений діяч науки УРСР, мікробіолог. Займалась вивченням бактеріофага. Вивчала антибактеріальні ознаки у бактерій, грибів, рослин і в живих організмах. Експериментальний бруцельоз у лабораторних тварин.

Плахотня Раїса Олександрівна – випускниця ветфаку 1937. Працювала на кафедрах паразитології та епізоотології старшим лаборантом та асистентом до 1974 року. Протягом кількох років очолювала колектив драматичного театру. Крім студентів, самодіяльними акторами були викладачі, працівники бухгалтерії, бібліотеки. Виконували п’єси Котляревського, Тобілевича.

Гросман Рахіль Йосипівна – випускниця факультету механізації Білоцерківського с.-г. технікуму 1924 р. Кандидат технічних наук, автор        29 друкованих і 39 рукописних праць. Розробила 13 ГОСТів. Лауреат Державної премії.

Коломієць Ольга Кирилівна – заслужений агроном України. Протягом 1938 – 1941 рр. працювала асистентом кафедри селекції та насінництва Білоцерківського сільськогосподарського інституту. Працювала над створенням продуктивної форми однонасінних цукрових буряків. Білоцерківській дослідно-селекційній станції присвоєно її ім’я.

Косач-Борисова Ізидора Петрівна – у 1920-х рр. працювала у Київському агроінженерному інституті разом з академіком Є.П. Вотчалом. Працювала асистентом кафедри ботаніки БЦСГІ з 1935 по 1937 рр. під керівництвом проф. Толмачова І.М. Плідно працювала над теорією врожаю та посухи на пшениці, просі, буряку та гречці (чисті лінії).

Бірюкова Катерина Сергіївна – доктор с.г. наук, професор, завідувач кафедри крупного тваринництва БЦСГІ 1974–1982 рр. Є автором нової заводської лінії білоголової української породи великої рогатої худоби Марта 171-ВКК-35. Колективом кафедри під її керівництвом були виведені перспективні генеалогічні групи корів, які перевищують породну групу по удою на 100%.

Попова-Гіммельрейх Єлизавета Василівна – доцент, кандидат біологічних наук, завідувач кафедри біохімії БЦСГІ (1939-1941). У 1946 р. стала співзасновником медичного відділу УВАН (Української вільної академії наук), академік УВАН.

Танашевич Євгенія Олексіївна – доцент з 1935 р., завідувач кафедри мікробіології 1944–1945 рр. Створила музей живих патогенних культур на кафедрі. Займалась методикою дослідження ґрунтових мікробів.

Стаття надрукована в газеті «Університет» №3 (2012) березень 2019 р. С. 4