Минають віки, стираються написи на камені, тліють книги, руйнуються будівлі, але слово Шевченкове житиме вічно. 8 березня на ФВМ БНАУ куратором Соловйовою Л.М., разом зі студентами 2 М курсу 2 потоку 6 групи, була проведена загальна виховна година для 1 М та 2 М (2 потік) курсів, приурочена до Дня народження великого поета, художника, прозаїка, мислителя, гравера, етнографа і патріота України. Т.Г. Шевченко є національним героєм, символом України, діячем українського національного руху, членом Кирило-Мефодіївського братства, академіком Імператорської академії мистецтв (1860).

На виховній годині з життєвим шляхом та мистецтвом Тараса Григоровича ознайомили студенти Кролік Анастасія, Галауз Аліна, Русіна Анастасія та Чубар Мар’яна. Після представленої презентації, куратором була проведена вікторина, на якій студенти приємно вразили своїми глибокими знаннями про життя та творчість Шевченка, за що отримали призи та подарунки. З вітанням та подякою організаторам виховної години виступили доцент Антіпов А.А. та староста 6 групи Кролік Анастасія.

Важким був життєвий шлях митця.  Тара́с Григо́рович Шевче́нко народився 9 березня 1814 р. в с. Моринці Київської губернії, (нині Звенигородський район, Черкаська область, Україна).

Коли  йому минав другий рік, Родина Шевченків переселилися до села Кирилівка. Велика була сім'я: батько Григорій, мати Катерина, три сестрички (Катря, Ярина, Марійка), два братики (Микита, Йосип) і дідусь Іван. Всіх дев'ятеро. У 9 років малий Тарас залишився без матері. В 11 років він став круглим сиротою. Після батькової смерті почалися поневіряння хлопця по чужих людях. Немало мандрував Тарас по селах у пошуках людей “щоб добру навчили”. Багато знущань і кривди зазнав він від дяків, до яких попадав у науку.

Переїхавши 1831 року з Вільна до Петербурга, поміщик П. Енгельгардт віддав свого козачка Тараса в науку на чотири роки до живописця В. Ширяєва, у якого він мешкав до 1838 року. Навесні 1838-го Карл Брюллов і Василь Жуковський вирішили викупити молодого поета з кріпацтва. Енгельгардт погодився відпустити кріпака за великі гроші – 2500 рублів. Щоб здобути такі гроші, Карл Брюллов намалював портрет Василя Жуковського  – вихователя спадкоємця престолу Олександра Миколайовича, і портрет розіграли в лотереї, у якій взяла участь імператорська родина. 7 травня 1838 року Шевченкові видали відпускну.

Засвідчивши свою відпускну в петербурзькій Палаті цивільного суду, Шевченко став учнем Академії мистецтв, де його наставником став К. Брюллов. За словами Шевченка: «настала найсвітліша доба його життя, незабутні, золоті дні» навчання в Академії мистецтв, яким він присвятив у 1856 році автобіографічну повість «Художник». Літературна спадщина Шевченка, центральну роль у якій відіграє поезія, зокрема збірка «Кобзар», вважається основою сучасної української літератури та багато в чому літературної української мови.

За любов до України і за вірші проти суспільної несправедливості й поривання до вільного життя цар відправив Шевченка солдатом у далеку Орську фортецю, де він пробув 10 років. Йому забороняли писати і малювати. У казахських пісках Шевченко згадував мальовничу природу України, тужив за нею і свою тугу виливав у віршах.

В 44 роки поет повернувся із заслання в Петербург. Здоров'я було підірване. Три роки боровся він з недугою. Помер Тарас Шевченко 10 березня 1861 року. Похований він був на Смоленському кладовищі у санкт-петербурзі. У травні того ж року прах Шевченка перевезено на Україну і поховано на Чернечій горі  біля Канева.

Люблять і шанують твори Кобзаря. Його вірші надихали українців на боротьбу за незалежність і демократію. І свою незалежність зараз наша країна продовжує виборювати найтяжчим і найдорожчим шляхом великих жертв, ціною життя найкращих синів і дочок рідної неньки у війні з найжорстокішим загарбником всіх часів і народів.

Л.М. Соловйова, С.В. Рубленко