300 років тому, 3 грудня, народився відомий український педагог та філософ, богослов та поет, перекладач та композитор Григорій Савич Сковорода, який мав значний вплив на сучасників і наступні покоління своїми байками, піснями, філософськими творами, а також способом життя, через що його називають «Українським Сократом». З цієї нагоди 30 листопада на факультеті ветеринарної медицини Білоцерківського НАУ куратором Соловйовою Л.М., разом зі студентами 6 групи 2 М курсу (2 потік), онлайн була проведена загально-курсова виховна година.

Відомо, що Григорій Сковорода народився в козацькій родині, де дбали про освіту дітей: його старший брат Степан навчався в Польщі, а Григорій вже з 7 років пішов здобувати освіту в початкову дяківську школу. Сьогодні таку дитину назвали б «індиго» (обдарований), адже, окрім шкільної науки, малий Гришко навчався музичній грамоті та грі на інструментах, був солістом у церковному хорі, грав на скрипці, сопілці, бандурі, флейті, ґуслях.

У 16 років Григорій вступив до Києво-Могилянської академії, де опанував 5 іноземних мов. Вчителюючи, філософ спонукав учнів мислити, а не зазубрювати науку з книжок: «Хто думає про науку, той любить її, а хто її любить, той ніколи не перестає навчатись». Метою виховання учнів він вважав, насамперед, почуття дружби, вдячності та любові.

Григорій Сковорода найвідоміший своєю філософією «природної праці»: «Багатством живиться тіло, а душу звеселяє споріднена праця», що означало необхідність обрання кожній людині заняття згідно своїх уподобань та здібностей, що приносить задоволення процесом роботи, і це робить людину прекрасною, задовольняє внутрішні потреби та приносить душевний спокій. Та за його життя ця ідея була бунтівною і новаторською, оскільки батьки завжди вважали, що знають краще за дітей, який саме фах є більш престижним і успішним. Філософ же наполягав, що слід робити в житті те, що приносить людині радість і щастя. Ледарство ж вважав найбільшою людською вадою.

«Світ ловив мене, та не піймав», казав Сковорода. Свобода для нього була священна. У мандрах Григорій провів понад 20 років: він зупинявся у своїх знайомих та учнів, спав по 4 години на добу, багато писав, хоча за життя не видав жодної книжки. У своїх творах він вчить: «Шукаємо щастя по сторонах, по віках, по станах, а воно скрізь і завжди з нами, як риба у воді, так і ми в ньому. Не шукай його ніде, коли не знайдеш скрізь. Воно подібне до сонячного сяйва: відкрий тільки вхід йому в душу свою». Щоб стати щасливим, не потрібно багатства, почестей, влади, чинів, треба пізнати самого себе, мати чисті совість і душу. Його «філософія серця» підкреслює, що не матеріальне, а лише духовне внутрішнє моральне вдосконалення приведе людину до щастя. Він досяг вершини майндфулнесу – практики повного усвідомлення своїх думок, емоцій і досвіду в кожному моменті життя. Геніальність Григорія Сковороди поза часом і простором. Пророче передбачаючи майбуття, а в ньому і долю свого народу, великий письменник і філософ писав: «Ми створимо світ кращий. В майбутній Україні бачу все нове: нових людей, нове творіння і нову славу».

Можливо, ми – українці ХХІ століття, і є тими людьми, які творять нову славу нашої оновленої землі. На цій землі завжди житиме в серцях вдячних правнуків легендарний мудрець, наша гордість і слава – Григорій Сковорода.