Якщо науково-педагогічний працівник вищої школи має широкий науковий світогляд, чітко дотримується певних наукових принципів, здатний зацікавити студентів, розкрити наукове та практичне значення дисципліни, показати її завдання, то процес формування майбутніх фахівців ветеринарної медицини відбувається саме на практичних заняттях. Крім того, й навчальна практика студентів ФВМ, які вивчають хвороби продуктивних тварин, завжди проводиться в умовах виробництва і має на меті дати студентам практичні навички хірургічного оперування тварин.

 

Одним із поширених хірургічних захворювань у великої рогатої худоби є зміщення сичуга вліво. Цю патологію щороку виявляють у 0,6–5 % корів. Нижня частина сичуга спочатку змінює свою форму, а потім зміщується під вентральний відділ рубця, піднімається вгору і розміщується між ним і лівою черевною стінкою. Зміщений орган не може самостійно повернутися на своє місце, а тому, щоб врятувати життя тварині, необхідно виконати операційне втручання для фіксації сичуга в анатомічному положенні шляхом його підшивання до черевної стінки.

 

Основних положень методики проведення практичних занять дотримуються всі хірурги, хоча кожен викладач може використовувати й власні розробки. Доцент кафедри хірургії і хвороб дрібних домашніх тварин М.П. Чорнозуб проводить практичне заняття у такій послідовності: вступне слово викладача, правила охорони праці та поведінки у виробничих приміщеннях, пояснення незрозумілих студентам питань щодо підготовки й проведення операції, запланована практична оперативна частина, обговорення процесу операції зі студентами та завершальне слово викладача.

 

Проте ефективність та якість хірургічного втручання залежить не лише від рівня теоретичної і практичної підготовки, а й від низки набутих суто людських позитивних моральних чеснот, без яких не може відбутися становлення лікаря ветеринарної медицини: чуйності, милосердя, готовності до самопожертви. Австрійський критик Стефан Цвейг писав: «Справжнє милосердя – це милосердя, що вимагає дій, а не сентиментів, воно знає чого хоче, і сповнене рішучості, страждання і співчуттяё, воно здатне зробити все, що в людських силах». Саме це і є покликанням і святим обов’язком лікаря ветеринарної медицини.