Є люди, для яких ділитися добром свого серця, підтримувати і допомагати це не просто давня християнська традиція, це – особисте переконання, основа їхнього світогляду і життєва позиція. До когорти таких людей з повним правом належить наш ректор Анатолій Степанович Даниленко. Він має унікальну здатність переживати чуже горе, як своє. Отож зрозуміло, що з перших днів війни на Сході наш університет, за ініціативи ректора, надає посильну допомогу і мирному населенню постраждалих територій, і військовослужбовцям, які боронять незалежність країни і, дякуючи яким, ми можемо сьогодні спокійно працювати і навчатися.

Днями ректор А.С. Даниленко, голова профкому В.М. Недашківський, проректор з навчально-виробничої діяльності та комплексного розвитку А.М. Карпенко, директор навчально-виробничого центру П.І. Кузьменко та водій А.В. Ковальчук здійснили черговий небезпечний рейс у зону військових дій – вони доставили гуманітарну допомогу мешканцям міста Мар’їнка Донецької області. Насамперед це були продукти харчування (борошно, крупи, олія), вироблені з урожаю нашого НВЦ, а також теплі речі для населення та військових, які зібрали небайдужі студенти та співробітники університету, за що їм щира вдячність. Ця поїздка за своєю складністю і реальною небезпекою заслуговує на окрему розповідь, гідну пера письменника.

В газетній публікації ми обмежимося лише констатацією фактів. Вантаж успішно доставлено, його прийняв комендант Мар’їнки О.О.Тесля. Представники військово-цивільної адміністрації міста радо зустріли наших посланців, щиро дякували за допомогу, якої тут дуже потребують. Вони стисло охарактеризували становище в місті, де під обстрілами працюють дві українські школи, садочки. Надзвичайно згубним для населення є відсутність в місті трансляції українського телебачення. Адже сьогодні інформаційний простір є не просто одним з вимірів, в якому здійснюється гібридна агресія Російської Федерації проти України, але і місцем однієї з вирішальних битв за Україну, за її демократичне і вільне майбутнє. У цій битві держава має забезпечити баланс між безумовним дотриманням прав людини на вільне отримання і поширення інформації та правом суспільства на безпеку та захист від технологій маніпулювання свідомістю. Перемогти в інформаційній війні, не побудувавши системи захисту, неможливо. Комендант наголосив, що місцеві мешканці прагнуть більше мати інформації з «великої землі», адже населення Мар’їнки налаштоване на те, щоб тут відкривалися українські школи, приїжджали мистецькі колективи з концертами, які б могли внести позитив у складне життя прифронтового містечка. І цю місію, окрім волонтерів, мають виконувати органи влади. Саме держава має подбати про те, щоб довести місцевому населенню, яке ще не визначилось, що їхня Батьківщина – єдина Україна, а не горезвісний  «руський мір». У цій складній ситуації особливої турботи потребують школи. Їм потрібні комп’ютери, інтерактивні дошки, українські підручники – це має бути у пріоритеті, і військово-цивільна адміністрація Мар’їнки сподівається, що влада їх почує.

Дуже добре, коли поруч є люди, які уміють брати відповідальність в свої руки і допомагати тим, хто потрапив у нелегку ситуацію. Було б неможливо жити на світі без таких почуттів, як співчуття та милосердя. Це як тест на людяність. І наш ректор, і наш колектив вкотре і вкотре його проходять на відмінно.