Наш випускник – вінничанин Вадим Пархоменко, вже майже 9 років працює лікарем ветеринарної медицини. Він радіє з того, що може рятувати життя тим, хто сам собі допомогти не може.

Науку лікувати тварин Вадим засвоював у нашому вищому навчальному закладі, на факультеті ветеринарної медицини. Після 5,5 років навчання, «новоспечений» лікар ветеринарної медицини почав працювати у приватній «Ветеринарній клініці на Максимовича», де був, ще навчаючись, на виробничій практиці. Показав себе ерудованим, знаючим студентом, залишив про себе приємне враження. Працює Вадим у клініці вже десять років – йому подобається. Каже, що пишається тим, що закінчив факультет ветеринарної медицини саме нашого ВИШУ.

– Найбільше позитивних емоцій викликає здорова тварина, яка стала на ноги, – розповідає Вадим Пархоменко. – Це найкращі моменти в роботі, коли я вмію та можу допомогти хворій тварині. Але робота ця не тільки позитив. У практиці лікаря ветеринарної медицини різне трапляється, адже тварина – істота непередбачувана, часто керується одними лише інстинктами.

– Кішки – найуразливіші тварини до стресів, – каже Вадим. – Вони частенько вириваються з рук і десять хвилин поспіль можна їх ловити по кімнаті. Вони несамовито дряпаються та кусаються, не зважаючи, чи то їхній господар, чи то лікар. Із собаками в цьому плані простіше. Вони, потрапляючи сюди, лякаються – відчувають атмосферу приміщення. Тому, навіть великі бійцівські пси поводяться смирно. Хоча можуть і погавкати, і погарчати. Тут без намордника не обійтися.

– Часто до нас приходять люди, яким набридла тварина, і вони хочуть її приспати, – говорить Вадим. – Ми в таких випадках їм відмовляємо й умовляємо не робити цього, адже тварини, зазвичай, здорові. 

Інколи у недугах тварин винні самі ж власники, адже неналежним чином турбуються про своїх улюбленців. Так сталося з німецькою вівчаркою, яка близько п’яти місяців не могла випорожнити кишечник. – Ми, лікарі, були вражені тим, що побачили, – розповідає лікар. – Собаку занесли на покривалі, стан пригнічений, черево роздуте. Під час оперативного втручання виявилося, що кишечник збільшений разів у 20-ть і закупорений сухими спресованими каловими масами. Тварину врятувати не вдалося, але тут, у першу чергу, винен господар, який вчасно не звернувся за допомогою, допустивши страждання собаки і, як наслідок – її смерть.

 – Жорстокості людей щодо тварин інколи немає меж, – продовжує Вадим. – Якось, чотири роки тому, до нас пришли дівчата-спортсменки, принісши 4-х двотижневих цуценят. Вони почули біля лісу чийсь писк з-під самої землі. Виявилося, хтось закопав живих цуценят. Дівчата принесли їх до нас.

Буває, звертаючись за допомогою, господарі тварин розповідають дуже сентиментальні історії.

– Так сталося два тижні тому, – каже Вадим. – Нам доставили двох американських стаффордширських тер’єрів. У обох були зламані передні лапи. Їх власник розповів цікаву історію. У Вінниці, біля одного з кінотеатрів, складені бетонні плити. «Дівчинка», граючись на них, ненароком впала з п’ятиметрової висоти й зламала передні лапи, її «друг» кинувся за нею і отримав такі ж переломи.

У клініку несуть безліч різної живності. Люди тримають вдома не лише котів та собачок, але й багато екзотичних тварин.

– До нас несуть ящірок, мавп, лисиць, удавів, їжаків, папуг, шиншил, коршунів. Були й леви із зоопарку, – розповідає Вадим.  – Зазвичай, несуть усіх, кого теоретично можна тримати вдома, або тих, кого люди підібрали на вулиці. За зміну можу прийняти до 20-ти тварин, а до нетранспортабельних, буває, викликають додому.

– Робота дуже цікава й відповідальна. Наша професія вимагає постійного вдосконалення майстерності, з розуміння відноситися до болю тварини, бути милосердним, готовим до самопожертви, – закінчує свою розповідь Вадим. – Саме це і є покликанням та святим обов’язком лікаря ветеринарної медицини.

Букалова Н.В., доцент кафедри ветсанекспертизи,
гігієни продуктів тваринництва та патологічної анатомії імені Й.С. Загаєвського