Свято з вірою в майбутнє привіз університет до фронтового міста

Мар'їнка – фронтове місто, яке постійно перебуває в центрі активних бойових дій. Життя місцевих жителів тут перекреслила доленосна лінія – лінія зіткнення й вогню, лінія життя і смерті, лінія своїх і чужих. Щодня із настанням сутінків тут починається «війна за розкладом» – безперервні обстріли й жертви. Але цього разу світанок був погідним, адже 21 вересня у свято Другої Пречистої вся громада зібралась для святкування Дня міста. В цей день підняття державного стягу й звуки національного гімну знаменували віру, єдність та героїзм кожного, хто приймає на себе перший удар в ім’я свободи й  захисту рідної землі.

До свята з нагоди Дня міста долучилась група волонтерів із Білоцерківського національного аграрного університету, очолювана ректором Анатолієм Степановичем Даниленком. Прибули на передню лінію війни вони не пустопорожньо, а з вантажем побутових речей, засобів гігієни, білизни, першої медичної допомоги та продуктів харчування. До збору допомоги для жителів фронтової зони долучилися співробітники університету, студенти й викладачі. Ректор дякує своїм колегам за  участь в організації й проведенні поїздки. Адже кожен навіть незначний вклад – це спільна велика й неоціненна підтримка. Бо ж велич людська – у милосерді. І наскільки обшир душі кожного здатен наповнитись добром і співчуттям до ближнього, настільки ми є людьми.

Урочистості розпочалися з покладання квітів до пам’ятника Т.Г. Шевченку, спорудженого за ініціативи і за спонсорства ректора університету. Такі відвідини й волонтерська допомога – це символічний звіт перед власною совістю й Кобзарем про те, що ми небайдужі й завжди готові подати руку допомоги, яким би пекельним не був ворожий вогонь.

Після покладання квітів мешканці та гості міста були запрошені до районного Будинку культури на святковий концерт. Студентський вокальний колектив жвавими піснями й щирими посмішками створив гарну атмосферу свята. З вітальним словом звернувся до жителів міста Анатолій Степанович: «Я щоразу з великим задоволенням зі своїми друзями-студентами приїжджаю у нашу рідну Мар’їнку, місто, яке наповнюють Люди. Люди за справою і за думкою! Вони – найбільша гордість міста!». Подякував за те, що в цих тяжких умовах керівнику військово-цивільної адміністрації й громаді Мар’їнки вдається забезпечувати роботу освітніх і культурних осередків міста та району, адже саме тут виховується й виростає майбутнє України. Грамотами й подарунками подякував цим людям за особливо необхідний у військовий час вклад у розбудову міста.

Велика війна вміщає в собі безліч менших, але таких жахливих воєн: війн духовних, особистісних, сімейних. Вона розколює навпіл,  ділить на чужих і своїх, руйнує і знищує. Мета цього візиту й участі наших студентів на чолі з ректором у цьому святі, насамперед, у моральній підтримці й заклику до об’єднання. Бо якщо Центральна Україна рухається до Сходу, аби спільно утвердити українську ідею, розділити радість свята на рідній землі, то жителі одного міста, члени однієї родини не повинні бути по різні сторони цієї нищівної війни. Тому що тут – наше спільне коріння й генетичний код. І щоразу відвідуючи це місто, наш університет міцно зв’язує себе з цією частиною України, де викристалізовується сутність людська й приналежність до роду українського.

Трагічні події останніх років стали принагідним поштовхом і внутрішньою потребою для прояву доброти й милосердя.  Такі свята – щорічні вісники бажаної надії на мир та спокій та утвердження того, що тут , у найгарячішій точці фронтової зони, – Україна й українці. І найбільше щастя в цей день  – спостерігати, як розпогоджуються зажурені обличчя сивочолих людей літнього віку, як горять дитячі оченята й оплесками натхненної молоді наповнюється святкова зала. А війна в цей час відходить далеко-далеко...