Традиційна благодійна допомога нашого університету прифронтовим територіям набуває нового змісту. Минуло зовсім небагато часу від квітневої благодійної поїздки наших співробітників у Мар’їнку, коли натхненник цієї допомоги, ректор А.С. Даниленко, відчуваючи жагу до рідного українського мешканців, які залишилися на цій території, запропонував встановити у місті пам'ятник велетню духу, співцеві волі народної Великому Кобзареві. Як кажуть, залишиться за кадром, скільки сил, енергії і коштів було витрачено особисто Анатолієм Степановичем, щоб ця подія здійснилася якнайшвидше.

І ось чергова поїздка до Мар’їнки не лише, як завжди, з вантажем благодійної допомоги. Цього разу туди ще й транспортується виготовлений постамент та погруддя Т.Г. Шевченка. Урочиста подія відкриття пам’ятника не випадково збіглася в часі зі святом української вишиванки з вишитим образом Т.Г. Шевченка.

На відкриття пам’ятника зібралися велика міська громада. Урочистості розпочалися декламуванням безсмертних віршів Великого Кобзаря. Потім слово для привітання присутніх зі знаменною подією взяли перший заступник голови райдержадміністрації Тетяна Збицька, начальник управління культури і туризму Донецької облдержадміністрації Аліна Певна, керівник військово-цивільної адміністрації міста Мар’їнка та села Побєда Олександр Тесля.

Почесне право перерізати стрічку та відкрити пам’ятник по праву було надано ініціатору цього дійства Анатолію Степановичу Даниленку. Діти Мар’їнки випустили у синє небо символічні жовто-блакитні кульки миру. Пам’ятник був освячений духовенством на чолі з Архієпископом Донецьким і Маріупольським Київського Патріархату Владикою Сергієм. Цей пам’ятник має стати символом нескореності українського народу, його споконвічного прагнення до волі і незалежності.

Після освячення учасники урочистостей заспівали духовний гімн України «Реве та стогне Дніпр широкий», на слова Кобзаря.

Слід відзначити, що відкриття пам’ятника Т.Г. Шевченку стало надзвичайно зворушливою подією для місцевих мешканців. Багато людей підходили до Анатолія Степановича і з тремтінням у голосі та сльозами на очах дякували йому за те, що тепер у місті є символ їхньої приналежності до єдиної неподільної вільної і суверенної України.

З шаною і любов’ю всі присутні поклали квіти до пам’ятника Великому Кобзареві – Тарасу Григоровичу Шевченку.

Минатимуть роки, спливатимуть віки, а великий співець свободи рідної неньки-України залишатиметься у пам’яті нащадків.

Бо є й буде Україна, і народ український житиме, як заповідав нам Шевченко, “в сім’ї великій, в сім’ї вольній, новій” під ясним мирним небом.

Під час цієї поїздки наші волонтери не обійшли увагою місцеві школи і дитячий садочок, де підростає майбутнє нашої нації. Школам було подаровано повне зібрання творів Великого Кобзаря. Не було забуто і прохання завідувача дитсадочка – туди привезли холодильник, в якому з настанням тепла була нагальна потреба.

Зворушливою була зустріч нашої делегації на передовій, де мужні хлопці під постійним свистом куль боронять незалежність України. Анатолій Степанович щиро подякував героям за мужність і відвагу, за справжній, а не показний, патріотизм та, виконуючи їх попереднє замовлення, передав воїнам велику кількість речей особистого вжитку.

І знову в дорогу – додому, на рідну Київщину, зелені поля і ясне небо якої боронять сьогодні наші герої там – на Сході.